День пам’яті жертв Голодомору — біль, що не згасає

23 листопада ми схиляємо голови у скорботі за мільйонами невинних українців, життя яких було знищене в роки найстрашнішого злочину проти людяності — Голодомору. Це була не трагедія природи чи випадковий збіг обставин — це був навмисний геноцид, спланований тоталітарним режимом, який прагнув зламати дух, стерти націю, вирвати її з корінням.

Цей день — не просто згадка про минуле. Це голос істини, що звучить крізь десятиліття, нагадуючи кожному з нас про ціну свободи, силу національної пам’яті та обов’язок перед тими, кого вже немає серед живих. Ми згадуємо закатованих голодом, розстріляних за «п’ять колосків», змушених мовчати під страхом смерті. Ми згадуємо дітей, які не дожили до весни, матерів, що втрачали на очах своїх дітей, цілі села, занесені у чорну книгу національної катастрофи.

Сьогодні студенти та співробітники факультету плодоовочівництва, екології та захисту рослин Уманського НУС долучилися до вшанування пам’яті жертв Голодомору. Запалені свічки стали символом незгаслої скорботи, але й світла, яке передається від покоління до покоління — світла правди, гідності й незламності.

У час, коли наша держава знову бореться за своє існування, ця пам’ять набуває нового звучання. Вона єднає нас у спільній відповідальності — бути сильними, не дозволити повторення злочинів минулого, берегти правду та гідність, за яку заплачено неймовірну ціну.

Світла пам’ять усім загиблим.
Пам’ятаємо. Єднаємось. Перемагаємо.