Історія розвитку кафедри

Історія кафедри органічно пов'язана зі становленням і розвитком університету . Училища садівництва, беручи свій початок з 1844 року.

А з 1921 року, у тогочасному Уманському агротехнікумі, кафедра плодівництва та виноградарства розпочинає функціонування на науковій основі у статусі структурної одиниці. 

У період з 1917 по 1941 р.р. Серед наукових досліджень було також вивчення сортів та форм, насінніх підщеп, розмноження плодових. Цими питаннями на кафедрі займалися професори М.В. Ф. Любочка (з 1924 р.), Ст. Л. Симиренка (з 1931 р.), доцент І. Т. Авдєєв (з 1939 р.). Основними предметами на кафедрі були: садівництво – у 1911–1914 рр. його викладав Т. р. Гончарук-Біда, а з 1912 по 1925р. М. Ю. Кіркопуло, а також плодівництво, яке з 1917р. вели М. М. Богоявленський, А. В. Петцольд, О. І. Мальта та А. П. Волощук, і курс помології, який протягом 1931–1933 рр. викладав Ст. Л. Симиренко . Саме в цей період зароджуються та впроваджуються в широкий обіг основні напрямки та результати наукових пошуків провідних дослідників кафедри, що стали міцним підґрунтям розвитку наукового потенціалу садівничої справи.

Підвалини уманського садівництва заклали академік В. В. Пашкевич (з 1855 р.) та вчені садівники Л. Т. Лучинський, Ю. Р. Ланцький та Ф. О. Крюков (з 1891 р.), які займалися вивченням сортів плодових рослин, питаннями запилення та формування плодів. На їхньому рахунку численні науково-практичні наробки, що дали змогу розширити коло важливих питань у цьому напрямку та слугували поступом наукових досліджень їх послідовників. Проте чи не найважливішим моментом, який вирішив подальшу частку кафедри та розвиток садівничої науки навчального закладу, було започаткування Уманської наукової садівничої школи «Біологія та технологія вирощування плодових і ягідних культур», основоположником якої по праву вважається доктор с.-г. наук, професор Шіт Петро Генріхович (1911–1914 рр.). Ця школа – науковий та інтелектуальний потенціал кафедри плодівництва та виноградарства, діяльних садівників-плодоводів, професорів, молодих спеціалістів та учнів агротехнікуму, що досліджувала закономірності росту та розвитку, фізіологію живлення, розвиток кореневої системи плодових рослин тощо.

Діяльність кафедри в період з 1945 по 1990 рр. характеризувалася особливою складністю і важливістю, адже роки Другої світової війни так чи інакше поклали свій глибокий відбиток на матеріальне забезпечення та стан багаторічних насаджень плодових культур. Необхідно було відновлювати та, десь з нуля, формувати понівечені війною садові масиви. Саме в цей час розгортаються ґрунтовні дослідження з передсадивного обробітку ґрунту (доцент І. Ф. Краснощок, з 1960 р.) та вивчення карликових підщеп яблуні (Г. В. Бабенко, з 1961 р.).

Чи не найяскравішою постаттю серед когорти уманських вчених-садівників зазначеного періоду є особа Олексія Семеновича Андрієнка – старшого викладача (з 1957 р.), доцента (з 1961 р.) та завідувача кафедри плодівництва та виноградарства Уманського сільськогосподарського інституту й декана факультету заочного навчання). Свою кандидатську роботу він посвятив дослідженню температурного режиму кореневої системи яблуні на насіннєвій підщепі та утриманню ґрунту в міжряддях саду. Під керівництвом Олексія Семеновича четверо аспірантів успішно захистили кандидатські дисертації, він – автор понад 40 наукових статей, рекомендацій виробництву, майже півсотні методичних посібників. Велика увага приділялася ним розвитку садівництва у навчально-дослідному господарстві – головній навчальній базі тодішнього факультету плодоовочівництва та виноградарства.

Разом зі своїми колегами – професорами Г. К. Карпенчуком, С. Г. Власюком, О. О. Красноштаном, доцентами О. О. Бондаренком, О. О. Грицаєнком, Л. С. Обіход та іншими Олексій Семенович зробив вагомий внесок у розвиток уманської садівничої школи. Він постійно дбав про осучаснення навчальної, наукової та виробничої бази для проведення наукових досліджень, підготовки та перепідготовки вітчизняних фахівців саме з інтенсивного садівництва, які завжди користуються попитом на ринку праці. За його рекомендаціями та завдяки його наполегливості започатковано кілька оригінальних дослідів з оцінки перспективних сортів на слаборослих підщепах, зібрана і тривала година підтримувалася колекція з майже ста форм клонових підщеп для яблуні та інших плодових культур. В університетському формовому саду Олексій Семенович створив унікальну колекцію дерев вегетативно розмножуваних підщеп яблуні, аналогів якої немає у всій Європі. Частина цієї колекції дотепер служить наочним посібником під час викладання плодового розсадництва і плодівництва.

Великий внесок у розвиток кафедри зробив відомий вчень, професор Григорій Константинович Карпенчук . Навчаючись на заочному відділенні аспірантури під керівництвом професора С. С. Рубіна, Григорій Костянтинович підготував і у 1963 р. захистивши кандидатську дисертацію, досліджуючи застосування добрив у садах. З 1964 року він працює на кафедрі плодівництва та виноградарства старшим викладачем, пізніше – доцентом. У 1976р. Григорій Костянтинович очолив кафедру на цілих 16 років. У 1984р. побачила світ капітальна праця Г. К. Карпенчука «Приватне плодівництво» – посібник для сільськогосподарських вищих навчальних закладів СРСР, де з максимальною повнотою ним було подано господарсько-біологічну характеристику та технологію вирощування основних плодових і ягідних культур.

Під керівництвом Григорія Костянтиновича успішно захистили кандидатські дисертації Г.М. І. Криворучко, В. Ст. Осипчук, В. Ст. Заморський та Й. Ф. Фогел. Він – автор монографій, 120 статей, чисельних рекомендацій виробництву, методичних та навчальних посібників, а також один із засновників та перший головний редактор садівничого журналу «Новини садівництва».

За його рекомендаціями впроваджено раціональні способи обрізування плодових дерев, закладені сади на карликових підщепах, промисловий маточник клонових підщеп, а також насадження аронії чорноплідної, калини, волоського горіху, вишні. На базі агрохімічної лабораторії кафедри під його керівництвом та безпосередньою роботою проведено вивчення родючості ґрунтів та розроблено способи застосування удобрень у садах Вінниччини. Крім того, Григорій Константинович сприяв налагодженню співробітництва з Познанською сільською академією (Польща), підтримці інформаційного обміну з науковцями Англії, Франції, Венгриї, Словаччини, Чехії, Канади та США.

Професор Степан Григорович Власюк викладав плодівництво з 1970 по 1997 p. Напрямок його наукової роботи – інтродукція та сортовування плодових і ягодних культур. Монографії "Слива", "Слива і алича", посібник "Районовані та перспективні сорти плодових і ягідних порід", які й дотепер є цінним теоретичним та практичним надбанням, широко використовують у навчальному процесі, стали настільною книгою садівників України.

У 1967 році лави видатних вчених кафедри плодівництва та виноградарства поповнив талантливий науковець та педагог, доцент О. О. Бондаренко . Як науковець, Аркадій Олексійович співпрацював у сфері досліджень мінерального живлення та удобрення плодових культур і винограду, зокрема в проблемній лабораторії з оптимізації родючості ґрунту в садах (науковий керівник професор С. С. Рубін), доклав чимало зусиль у удосконаленні практичної підготовки фахівців-плодоводів. Копитком, А. О. Красноштаном, доцентами З. В. Геркіялом, JI. I. Дончук, Ю. В. Коларковим, В. В. Манзієм, О. В. Мельником та іншими, суттєво розвинувши садівничу наукову школу.

Як кваліфікований методист, ініціював видання навчального посібника з курсу «Виноградарство», разом із професором С. р. Власюком створивши підручник «Садівництво та виноградарство». «Словник термінів з виноградарства». Співавтор, створених кафедрою, книги «Технологія виробництва плодів зерняткових культур», рекомендацій з методики досліджень у садівництві; тривалу годину брав участь у виданні заснованого університетом журналу «Новини садівництва».

У 1992–1997 pp. кафедрою завідував професор Анатолій Олексійович Красноштан . Протягом 1968–2003 pp. досліджував кореневе живлення яблуні на вегетативних підщепах, клонові підщепи груші, взаємодію підщепи прищепу. Анатолій Олексійович тривалий час обіймав посаду проректора з наукової роботи, був першим головою спеціалізованої вченої ради захисту кандидатських і докторських дисертацій зі спеціальності плодівництво. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації В. Ст. Манзій (2000 р.), Ст. А. Трохімчук (2004 р.), О. А. Балабак (2005 р.), С. Д. Чебан (2005). Він є автором понад 100 наукових праць та навчально-методичних посібників.

На кафедрі займалися селекцією плодових та ягідних культур, вивчали способи вирощування садивного матеріалу яблуні та удосконалювали системи удобрення інтенсивних насаджень яблуні та кущових ягідників за різних систем утримання ґрунту, викладали навчальні курси "Плодівництво" та "Виноградарство". І. Лещук (1981-2000 рр.), В. Ст. Реп'яшник (1988–2001 рр.), кандидат с.-м. наук, старший викладач. Ю. Пермякова (2001–2003 рр.), помічники Я. О. Дядченка (2005–2006 рр.) та Р. О. Гронюк (2005-2008 рр.), О. М. Яворський (2011 р.), І. А. Мединський (20__ р.), Я. О. Кравцова (20__ р.).

Вели наукову роботу на кафедрі та успішно захистили кандидатські дисертації під керівництвом: професора О.  О. Красноштана  – В. В. Манзій ( 1999 р . ); ( 2005  р  .  ) , Л.І.​ ​​​ ​  ​р.).

Доцент Аркадій Олександрович Грицаєнко у 1965–2007 роках. викладав плодівництво та помологію. В останні роки працював на посаді ст. о. професора кафедри. Кандидат біологічних наук О. Грицаєнко вивчав вплив мінеральних добрив на водний режим, фотосинтез, ріст і врожайність дерев за відновлюючого обрізування та різних систем утримання міжрядь яблуневого саду. Створивши методику вивчення анатомічної будови листя та пагонів яблуні, виконував інші фізіологічні дослідження; розробивши нову технологію електростратифікації прививок винограду та втілив її у виробництво; провів обстеження районів Західної та Південно-Західної України щодо виявлення перспективних сортів волоського горіху (лише на Вінниччині їх було виявлено 45); детальне обстеження Закарпаття, Криму, Молдови, Одещини з метою виявлення високопродуктивних сортів винограду, сприяло створенню колекційних насаджень із понад 250 сортів винограду, що на той час могло конкурувати лише з колекцією сортів Інституту ім. Ст. Є. Таїрова. Розробивши методи формування різних типів пальмет та впровадивши їх у виробництво; сконструював спеціальний ніж для зимового механізованого прищеплення плодових культур. Серед його винаходів та розробок – перша в тодішньому СРСР розробка принципів та методів електричного підігріву прививок винограду під час теплової стратифікації.

А.О. Грицаєнко – автор близько 100 друкованих праць, винаходів та підручника "Плодівництво", співавтор посібника "Методі біологічних та агрохімічних досліджень рослин та ґрунтів".

Путь від ассистента до доцента кафедри плодівництва та виноградарства протягом 1972–2011 років. пройшла Лора Степанівна Обіхід . Викладаючи курси "Плодівництво" та "Субтропічні плодові культури" вела підготовку спеціалістів-плодоводів. Займалася вивченням систем утримання ґрунту у сливовому саду; досліджувала ефективність ведення насаджень яблуні на підщепі М.9; була ініціатором та активним виконавцем держпідгавірних тематик із Мінагрополітики та продовольства України наукової роботи з питань розробки технології вирощування елітного садивного матеріалу слаборослих підщеп та саджанців нових сортів для високопродуктивних насаджень кісточкових порід, а також з вивчення та впровадження клонових підщеп черешні на теренах. Опублікувала понад 60 наукових робіт за результатами досліджень та методичних розробок. Доклала чимало зусиль для удосконалення практичної підготовки фахівців-плодоводів, перебуваючи на посаді декана факультету плодоовочівництва та виноградарства (1980–2000 рр.), а також як член професійної ради Міністерства аграрної політики України та голова секції "Плодоовочівництва і виноградарства" при науковому методичному центрі рр.). Нагороджена знаком "Знатний садівник України" (1968 р.) та "Відмінник аграрної освіти та науки" (2003 р.).

Дослідження кореневого живлення та удобрення яблуні на різних підщепах у 1990–2013 рр. проводивши доцент Володимир Семенович Цирта , який розпочав ще у 1971 р. як науковий співробітник пробленої лабораторії з оптимізації родючості ґрунту у плодоягідних насадженнях. На кафедрі викладав плодівництво, вів курсове проектування та активно долучався до практичної підготовки фахівців-плодоводів.

У 1995-2012 рр. викладав плодівництво доцент Володимир Олександрович Осадчий . Наукову діяльність пов'язував з удосконаленням технології вирощування інтенсивних насаджень зерняткових культур та особливостями формування та обрізування плодових дерев із малооб'ємними формами кроні. Керував виробничою практикою студентів і, як експерт-радник, консультував господарства з питань садівництва та розсадництва. 

У 1995-2015 рр. викладав виноградарство, ампелографію, світові агротехнології у садівництві доцент Віталій Володимирович Манзій . Пройшов шлях від наукового співробітника за держпоговірною тематикою до доцента кафедри. Обіймавши посаду проректора з наукової та інноваційної діяльності Уманського НУС. Наукова діяльність пов'язана з вивченням питань удобрення насаджень зерняткових культур, а надалі - системи ведення виноградарства в умовах центральної частини Правобережного Лісостепу. Активний учасник семінарів з садівництва, студентських олімпіад зі спеціальності "Плодоовочівництво та виноградарство". Підготував когорту дипломників.

У 2008-2016 рр. викладав плодівництво, екологічно-чисті технології виробництва плодів, про органічне плодівництво і виноградарство, світові агротехнології в садівництві доцент Головатій Петро Анатолійович . Виконував обов'язки відповідального за наукову роботу на кафедрі. Постійний ведучий секції з плодівництва на конференціях молодих вчених. Свій напрямок наукової діяльності пов'язував із удосконалення сортименту та конструкцій плодових насаджень у Лісостепу України. Керував навчальною практикою з обрізування плодових дерев. 

У 2008–2010 рр. викладала виноградарство, ампелографію, методологію та організацію  НД   у галузі плодоовочівництва, екології та захисту рослин Уманського НУС.

Навчальний процес на кафедрі забезпечували в різні години Анатолій Олексійович Солоненко, Василь Васильович Нагорний, Ярослав Миколайович Олексієнко, Олексій Володимирович Руденко, Алла Володимирівна Селецька, Лідія Олександрівна Остринська, Ганна Дмитрівна Райко, Роман Віталійович Длугоборський, Микола Віталійович тематикою працювали – Руслан Володимирович Нагорний, Світлана Володимирівна Цибенко, Олександр Войтко, Інна Войтко, Леся Холковська, Ірина Олександрівна Ліченкова,  Ольга Олександрівна Дрозд , Ігор Олександрович Мельник, Людмила Миколаївна Худік та інші.

З 1998р. до 31.06.2018р. кафедру очолювавши доктор с.-г. наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України  Олександр Васильович Мельник .

З 2019р. кафедру очолювавши доктор с.-г. наук, професор Заморський Володимир Васильович .

З 2024р. кафедру очолює доктор с.-г. наук, професор Яковенко Роман Володимирович

Навчальний процес на кафедрі на постійній основі забезпечують:

доктори наук, професори О. Ст. Мельник,  Ст. Ст. Заморський , Р. Ст. Яковенко , кандидати наук, доценти  Р. М. Буцик ,   О. М. Чаплоуцький , О. Ст. Полуніна , доктори філософії, викладачі Б.О. Чецький ,  І.О. Кучер, викладач   І.М. Трушев , ст. лаборант  Н.В. Ст. Кучеренко, лаборант О.Ю. Юшина